Роботи переможців конкурсу „Толерантність – це...”
2009 року.

Вітаємо переможців!

«Толерантність – основа мирного співіснування та взаємодії людства»

В цивілізованому суспільстві толерантність вважається людською чеснотою, оскільки передбачає терпимість та розуміння відмінностей серед людей, вміння жити не заважаючи іншим, поважати, любити та допомагати іншим. Толерантність також є основою демократії та прав людини, оскільки нетерпимість в поліетнічному, поліконфесіональному або ж в полікультурному суспільстві приводить до порушення прав людини, насилля та збройних конфліктів.

Тому найцікавішим в цьому значенні мені здався пам’ятник 23 ведмедям, що символізує різномаїття цього світу, що проявляється в культурах, релігіях, народностях. Він є дуже ефективним у вихованні толерантного ставлення до іншої культури, до іншого народу та дуже актуальним саме зараз, коли світ переживає духовну кризу та шукає нові шляхи розвитку.

І в цьому йому не вистачає толерантності, поважливого, доброзичливого ставлення людей одне до одного. Саме через його дефіцит і відбувається багато бід. Здавалося б – все так просто – живи та давай жити іншим, віруй, виражай свій світогляд, визнавай право інших на те ж – і все буде добре. Але чомусь ми ще не навчились цьому. Мабуть проблема терпимості та нетерпимості чіпає щось те, що людина ще не може пояснити. Можливо саме тому останнім часом світову спільноту сколихнули нові спалахи проявів нетерпимості.

Останнім часом і українське суспільство переживає дуже складні процеси, пов’язані з духовною кризою нашого суспільства. В пошуках нових шляхів розвитку ми припускаємося дуже важких помилок , що в майбутньому можуть мати важкі наслідки. Однією з найскладніших, на мій погляд, проблем сьогодні є дуже низький рівень толерантності в нашому суспільстві.  Україна є поліетнічною державою. Представники національних меншин складають 22,2 % загальної кількості населення України. Етнічна структура українського соціуму диктує нагальну потребу утвердженню толерантності.

І це є дуже актуальним на фоні зростання кількості міжетнічних конфліктів у світі та реальної загрози мирному співіснуванню людства.  Нетерпимість є однією з найглибших  проблем, зниження рівня толерантності підриває принципи демократії, призводить до порушення прав людини. Однією з причин такої ситуації є те , що ми навчилися брати уроків з історії. Ті страшні випадки нетерпимості та конфліктів мали б стати для всього людства пересторогою. Але , на жаль, ми ігноруємо те, про що маємо пам’ятати завжди.

Геноцид  армян в 1915 році в Туреччині, Голокост, геноцид в Руанді, в колишній Югославії та ін.. мали б дати урок людству та навчити толерантності, що є головною умовою існування людства взагалі, бо толерантність - це ключ до розуміння історії інших народів та своєї власної історії.  Розбудовувати суспільство можна лише одним способом – визнати помилки та прорахунки, відкрито обговорити це в суспільстві, покаятись, аби не допустити їх в майбутньому.

Адже ці випадки показують ,що демократичні цінності в суспільстві не підтримуються автоматично. Вони потребують визнання та підтримки. І найважливішим кроком є навчання толерантності, визнання того, що світ різноманітний і це чудово, адже ми можемо вчитися один у одного. Ми маємо примиритися і суть цього примирення має бути в адекватній, об’єктивній оцінці та аналізі причин  тих страшних подій та конфліктів, що відбулися, аби не допустити такого ж в майбутньому.

Толерантність це те, що мають мудрі народи , тверезо мислячі. Мабуть ми не є мудрим народом, бо як можна тоді пояснити розбиті меморіальні дошки пам’яті жертв Голокосту, намальовані скрізь свастики, некоректні емоційні висловлювання, вандалізм та існування в Україні великої кількості неонацистських молодіжних організацій...

 Але все частіше стаються випадки злочинів на ґрунті расової ненависті, а діяльність деяких організацій направлена на розпалювання міжнаціональної ворожнечі. В Україні бракує ефективних правових засобів боротьби з расизмом і ксенофобією.

Також Україні мають місце дискримінація та переслідування з боку правоохоронних органів, соціальна дискримінація та вияви нетерпимості та упередженості у засобах масової інформації.
В нашій столиці,столиці країни, яка понесла найбільші жертви у війні з фашизмом, цілком легально відбуваються марші організацій з лозунгами «За білу Європу вільних націй», «не пустимо чужинців на нашу землю».

В Україні нема розвинутого громадянського суспільства, яке могло протистояти зростаючій ксенофобії та расизму, майже нічого не робить в цьому напрямку держава, немає ефективних правових механізмів захисту від цього. Викликає велике занепокоєння існування в Інтернет просторі великої кількості сайтів, що відверто пропагують расизм та нацизм.    Так для сайтів, що пропагують ідеї націоналізму об'єктами ненависті часто є росіяни (на них покладає відповідальність за Голодомор, знищення української культури, протистояння відродженню української нації, державності, перекручування історії) та євреї (як мотив ненависті - конкуренція з українцями на їх землі, непряме відношення до Голодомору, ігнорування інтересів українців, паразитизм, захват ресурсів, далекі традиції і навіть канібалізм. Зазначені  ідеї найчастіше містяться в матеріалах різної форми - книги, статті, новини.

Сайти існують офіційно, пропаганда расизму та ксенофобії існує.. Жодної реакції з боку посадових осіб чи відповідних органів немає.. Найстрашніше те, що на тлі загальної нетолерантності українського суспільства стосовно представників іншої раси або національності, організації такого роду становлять серйозну небезпеку, бо ведуть сплановану роботу з залучення нових членів, поширенню ідеології та літератури, яка містить висловлення расистського толку, проводять акції у великих містах В нашій столиці,столиці країни, яка понесла найбільші жертви у війні з фашизмом, цілком легально відбуваються марші організацій з лозунгами « За білу європу вільних націй», « не пустимо чужинців на нашу землю». В Україні нема розвинутого громадянського суспільства, яке могло протистояти зростаючій ксенофобії та расизму, майже нічого не робить в цьому напрямку держава, немає ефективних правових механізмів захисту від цього.

Для того , щоб молодь виховувалась в дусі толерантності про це в першу чергу має дбати школа. Але на жаль в царині освіти в нашій країні вихованню толерантності приділяється мінімум уваги. Можливо саме через наша молодь і поповнює ряди організацій нацистського спрямування, а ненависть на расовому грунті, злочини, ксенофобія продовжує роз’їдати наше суспільство.

В моїй місцевості є випадки нетерпимості, але здебільшого вони ініціюються людьми , які мають релігійну владу. В даному випадку йдеться про конфлікт, що все частіше і все більше втягує населення , а саме – це протистояння та боротьба за культові споруди представників двох релігійних конфесій. Це час від часу виливається в сутички, бійки, провокації, в які вимушена втрутитися міліція. Саме існування такого конфлікту підриває духовні цінності народу, та показує вражаюче негативний приклад того, що навіть релігійні справи можуть викликати ненависть та конфлікти через нетерпимість та нездатність до примирення та компромісу. Тому пам’ятник мав би виглядати так: складені у молитві людські долоні. Це б означало те, що головною є людина та її віра, що ми всі однакові у прагненні спілкування з Богом.

Дарина Бурова,
м. Чернігів
serburov@gmail.com